узяти

I
див. брати
II
= взяти (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); у[в]хопити, схопити, схоплювати, хватонути (перев. швидко, рвучко); прийняти, приймати (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо)
III

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • узяти — (взя/ти), візьму/, ві/зьмеш; мин. ч. узя/в, ла/, ло/; наказ. сп. візьми/; док. 1) перех. Ухопити рукою (руками) або яким небудь знаряддям. 2) перех. Здобути, дістати. || Купити, придбати. || Прийняти, одержати або привласнити собі у володіння,… …   Український тлумачний словник

  • узяти — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • Aspekt (Linguistik) — Der Aspekt (lat. ‚Blickrichtung‘) bezeichnet in der Linguistik eine verbale Kategorie, die die Haltung des Sprechers zur zeitlichen Struktur von Handlungen oder Ereignissen ausdrückt. In vielen Sprachen wird diese Kategorie neben Tempus und Modus …   Deutsch Wikipedia

  • Verbalaspekt — Der Aspekt (lat. „Blickrichtung“) bezeichnet in der Linguistik eine verbale Kategorie, welche die Haltung des Sprechers zur zeitlichen Struktur von Handlungen oder Ereignissen ausdrückt. In vielen Sprachen wird diese Kategorie neben Tempus und… …   Deutsch Wikipedia

  • взяти — взя/тий, взя/тися, взяття/ див. узяти, узятий і т. д …   Український тлумачний словник

  • жених — а/, ч. Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар. поет. суджений. || Про неодруженого чоловіка, що збирається одружуватися …   Український тлумачний словник

  • заборгувати — у/ю, у/єш, док. 1) перех. Узяти в борг у кого небудь. 2) перех. і без додатка. Опинитися в боргу перед кимось, стати зобов язаним кому небудь у чомусь …   Український тлумачний словник

  • заїжджати — I а/ю, а/єш і заїзди/ти, їжджу/, їзди/ш, недок., заї/хати, ї/ду, ї/деш, док. 1) В їжджати в середину, в межі чого небудь. || Завертати куди небудь по дорозі, приїжджати до когось ненадовго. 2) за ким – чим. Приїжджати куди небудь, щоб узяти з… …   Український тлумачний словник

  • занадитися — джуся, дишся, док., розм. Узяти собі за звичку часто навідуватись куди небудь, учащати до когось …   Український тлумачний словник

  • заносити — I зан осити о/шу, о/сиш, недок., занести/, су/, се/ш; мин. ч. зані/с, несла/, несло/; док. 1) перех. Несучи, доставляти, приносити що небудь кудись, комусь. || Уносити знадвору в яке небудь приміщення. || у сполуч. зі сл. вітер. Робити чутним,… …   Український тлумачний словник

Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.